Уже третій рік поспіль Україна святкує День захисника вітчизни на свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Ця традиція органічно увійшла в наше життя, що закономірно. Швидше навіть повернулася, адже Покрова мала особливе значення для наших предків — берегла своїм покровом запорізьких козаків. А пізніше – для військ Української народної республіки та визвольних рухів.
14 жовтня і у столичному Свято-Миколаївському храмі на Татарці парафіяни разом капеланами та настоятелем храму, Першим заступником голови СУВД протоієреєм Тарасом Мельником піднесли свої молитви за українських воїнів, які воюють на сході України. Всі присутні молили Матір Божу, щоб Вона у такий нелегкий для країни час оберігала нашу Батьківщину від всього злого.
Для людей з вадами слуху в храмі, за підтримки Українського товариства глухих, запроваджено сурдопереклад служби Божої. Парафіяльний священик Василь Бурка, який володіє мовою жестів, активно впроваджує нове для церковної традиції так би мовити «тихе» богослужіння. Завдяки такій турботі панотця до храму завжди приходять на молитву мовчазні люди, серця яких так само потребують спілкування з Богом, як і у звичайних молільників, які можуть милуватися співочою богослужбовою традицією.
Ще за часів гетьманства козаки шанували Богородицю як свою Покровительку і Заступницю. Покрова вважалася символом небесного захисту від ворожих навал і стала головним святом воїнів. Саме в цей час з’явилися ікони, на яких стали зображати козаків, гетьманів та інших державних мужів України під омофором Богородиці. Пам’ятаючи і шануючи минуле, громада Свято-Миколаївського храму на чолі з протоієреєм Тарасом Мельником продовжує славні традиції предків козацького роду. Саме тому на Покрову біля храму було організовано фестиваль «Україна під Покровом Божої Матері».
На фестивалі всі охочі могли постріляти з лука, покататися на коні, взяти майстер-клас у справжніх скаутів по рукоділлю, поласувати домашнім медом, скуштувати страви польової кухні, приготовленої військовими, та з’їсти сала, яке замаринував за власним фірмовим рецептом диякон Євген.
Також на святі виступили різні пісенні та танцювальні колективи з українськими народними композиціями.Прекрасну концертну програму на святі продемонстрував театр міміки та жесту «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих. Пісні торкались найглибших струн серця, адже це звучала українська душа, вилита у творчості нашого народу.
Настоятель храму о. Тарас каже, що для того, щоб люди відвідували храми, найперше активним повинно бути саме духовенство, саме тому його парафія намагається організовувати різні фестивалі й продовжувати службу Богу поза храмом.
«Ми бачимо дуже хорошу реакцію оточуючих людей – каже о. Тарас, — тому що люди живуть сьогодні в дуже сильній депресії, а дивлячись на те, що сьогодні відбувається на сцені, коли нечуючі співають, і показують як вони співають, люди розуміють, що їхні проблеми є нікчемними у порівнянні з тим, що мають інші люди».

 

 

 

Наталія Кутіна -художній керівник театру «Райдуга».

Фото: Гецко Рита.